Свят-вечір тихо землю огорта

З усіх доріг ми спішимо до хати,

Де на столі вечеронька свята,

Де, слава Богу, є кому чекати.

Як зійде Вифлеємськая зоря,

Щоб освітити шлях вікам майбутнім,

До столу,-де зібралася сім’я,

Вертають тіні предків незабутніх.

Вони приходять в році тільки раз,

Всі ті, що залишились на світлинах,

В переказах і в пам’яті у нас,

Кого нам так бракує у родинах… 

Вони на хвильку з вічності зайдуть,

І в час молитви, тихий і величний,

У полум’ї свічок проступлять крізь сльозу

Шляхетні риси рідного обличчя.

Як чудо воскресіння коляда

В дитинство нас вертає на хвилину…

Ще всі живі, і мати молода,

А ти – дитя, безгрішне і невинне.

І все твоє єство – лише любов

До Господа, до ближнього, до світу.

Душа по вінця повниться добром.

У ній Христа народження славіте!